Слобожанські мандрівки

 



Глухів-Соснівка-Путивль-Нова  Слобода-Суми-Низи-Недригайлів-Пустовійтівка-Засулля-Хоружівка-Ромни

мГлухів - місто обласного підпорядкування, центр району.
Відстань до обласного центру: автошляхом -145 км.
Одне з найдавніших міст України – вперше згадується у Іпатіївському літописі за 1152 рік. Назва міста походить від давньоукраїнських слів “глоух”,  “глухий”,  тобто оточений лісами і болотами, що відповідало топографічному розташуванню глухівського городища.          Глухів  був  столицею гетьманської  і Лівобережної України, резиденцією гетьманів І.Скоропадського, Д.Апостола, К.Розумовського, місцеперебуванням першої і другої Малоросійської колегії, правління “Гетьманського уряду”. У місті започатковується “Глухівський період історії України”, який охоплює майже все XVІІІ ст.     

Великий  вклад у його благоустрій, розвиток освіти і культури  внесла родина відомих українських цукрозаводчиків і меценатів Терещенків. 
Завдяки реалізації їх благодійницької програми, Глухів відновлювався як культурний центр, з багатьма навчальними закладами, які дали Україні відомих вчених, письменників, діячів культури.

Сучасні назви вулиць і площ міста зберегли планування кінця XVII-XIX ст. 
Сьогодні  Глухів – сучасне місто на території якого  працюють  17 промислових підприємств. Серед найбільших -  завод електропанель. 
У Глухові знаходиться єдиний в Україні інститут луб’яних культур Української академії аграрних наук, 12 навчальних закладів різного ступеню акредитації. Один з найстаріших вузів України – Глухівський державний педагогічний університет, який за рейтингами останніх років входить у десятку кращих педагогічних вузів Україні.         

Київська брама Глухівської фортеці  

З часу заснування Глухівська фортеця декілька раз горіла і перебудовувалась. У 1749 р. інженер Юхим Наумов  спорудив  нові дерев’яні брами з мостами  через рів – Київську, Московську і Путивльську. А протягом 1766-1769рр  за проектом архітектора Андрія Квасова споруджено дві нові  муровані брами – Київську і Московську, що мали ідентичне архітектурне вирішення. З часом Глухівська фортеця  втратила стратегічне значення. У 1808 р. Московську  браму було знесено. Київська брама збереглась до наших часів, вона є пам’яткою архітектури національного значення.

Миколаївська церква          
           

Миколаївська    церква  є найстарішою  будівлею Глухова. Це унікальний зразок тридільного храму, один з найяскравіших  архітектурних  творів стилю українського   відродження кінця 17 ст. До того ж це – єдиний з численних храмів, збудованих видатним зодчим Матвієм Єфимовим, що зберігся до наших днів. Миколаївська церква є  пам’яткою архітектури національного значення.

Гуманітарно – Просвітницький комплекс.

Комплекс складається з трьох історичних будівель  - учительського інституту, чоловічої гімназії та пансіону  чоловічої гімназії. Нині тут міститься Глухівський державний університет.
Глухівський учительський інститут було відкрито  за ініціативою  промисловця  і мецената М.А. Терещенка. Відкриття інституту відбулось 25 жовтня 1874 р.- це був перший навчальний заклад такого профілю в Україні. Будинок для інституту  збудовано за проектом київського архітектора                П.І. Шлейфера.  Глухівський учительський інститут є пам’яткою архітектури національного значення.

Трьох-Анастасіївська церква  

Церква  збудована  у 1893 році коштом глухівських промисловців братів Миколи і Федора Терещенків. Микола Артемович подарував під храм велику ділянку власної землі, а Федір Артемович  у 1889 р. пожертвував 60 тисяч рублів золотом. Автором проекту церкви  був відомий академік архітектури з Санкт-Петербурга Андрій Леонтійович Гун. 
Крипта під теплою церквою є місцем поховання  членів родини Терещенків. За радянської влади поховальний склеп був пограбований, а могильні плити – розбиті. Нині поховання упорядковані й заново освячені.

Трьох-Анастасіївська церква  є пам'яткою архітектури  національного значення.

Садиба Неплюєвих

З цим будинком пов'язані життя і діяльність видатного релігійного мислителя, педагога і громадського діяча Миколи Миколайовича Неплюєва, який у с. Воздвиженському нинішнього Ямпільського району створив Воздвиженську чоловічу і Преображенську жіночу сільськогосподарськіі школи  на базі яких організувалося Хрестовоздвиженське трудове братство.
М.Неплюєв був також відомим колекціонером і меценатом. У його глухівському будинку зберігалася велика колекція старовинного живопису, меблів, порцеляни, інших творів декоративно-ужиткового мистецтва. 
Садибний будинок Неплюєвих має значну історико-меморіальну цінність. З 1988 року є пам'яткою архітектури місцевого значення .

Глухівський район 

с. СоснівкаГлинська пустинь
(Свято – Різдва  Богородиці Глинська  Пустинь, чоловічий монастир.)

Глинська пустинь виникла у першій половині 16 ст. неподалік від Глухова на місці явлення чудотворної ікони Різдва Пресвятої Богородиці. Цей монастир строго дотримувався уставу за зразком Афонського і став, як знаменита  Оптина пустинь, центром старчества, започаткованого на Русі Паїсієм  Величковським. Назву свою отримав від князів Глинських. До              1764  року всі споруди пустині  були дерев’яними. Муроване будівництво  тут розпочалося після пожежі 1769 р. У 1770 р. закладено  храм Різдва Богородиці, храм в честь  Іверської ікони  Божої Матері збудовано  у 1826-1831 рр. У 1922 р. монастир був закритий. У 1998 монастир було відновлено, а до 2000 - ліття Різдва Христового збудовано надбрамну церкву, яка за архітектурним типом нагадує церкву Іверської ікони Божої Матері.

Путивль – місто районного підпорядкування, центр району. 
Відстань до обласного центру: автошляхом – 100 км.
За даними археологічних досліджень місто Путивль виникло у X столітті. Перша письмова згадка про Путивль міститься в Іпатіївському літописі під 1146 роком. 
Давньоруський Путивль оспіваний у видатній пам'ятці світової літератури – “Слові о полку Ігоревім. У XVI-XVII століттях місто  було найважливішим оборонним форпостом на південних рубежах Росії.                      У XVII столітті Путивль – одне з найбільших міст Росії. За розмірами території і чисельністю населення він перевершував такі великі міста того часу, як Псков, Смоленськ, Чернігів.
З 1784 р. Путивль, згідно указу Катерини II, перебудовується на європейський “зразок”, як і Петербург. Вулиці перетиналися під прямими кутами. Це планування міста зберігається і понині.

У XIX - на початку XX століть Путивль – невелике повітове місто Курської губернії. Промислового розвитку він не одержав. Зате процвітали кустарні ремесла і торгівля. Зберігав Путивль і своє духовне значення. На початку XX століття в місті діяло 9 храмів і 1 монастир. А всього на території повіту було 49 парафіяльних храмів і 3 монастирі (Мовчанський, Софроніївський та Глинський).

У роки Великої Вітчизняної війни Путивльщина стала колискою партизанського руху на Україні. Під керівництвом легендарних С.А.Ковпака  і С.В. Руднєва партизани Сумщини пройшли з боями від Путивля до Карпат.

Історична спадщина Путивля і Путивльщини зафіксована у численних  пам'ятках історії і культури. На території міста і району 108 пам'яток археології, 95 історії, 40 архітектури, 9 пам'ятників монументального мистецтва та одна пам`ятка садово-паркового мистецтва. Основна галузь економіки путивльщини  - сільське  господарство. Найбільше  промислове підприємство ВАТ „Сейм” належить до електронної галузі.

Мовчанський монастир
(Свято-Різдва Богородиці Мовчанський жіночий монастир)

Монастир засновано у 16 ст. Головним об’єктом ансамблю Мовчанського монастиря є собор Різдва Богородиці, побудований у 1575-1585рр. Це найдавніша  за віком  архітектурна  пам’ятка Путивля. Поруч із собором  розташовані й інші  будівлі: дзвіниця ( 16-18 ст.), церква Іоанна Хрестителя( 1866-1869рр.), настоятельський корпус, трапезна (18 ст.), Татарська вежа (16 ст.), келії( 19 ст.) та інші споруди. Мовчанський монастир відроджується, стає справжнім  духовним центром регіону. Святинею монастиря є Мовчанська ікона Божої Матері, один із списків якої зберігається в обителі.

 Путивльський район

 с. Нова Слобода      

Софронієвський монастир

(Софронієво – Мовчанська Різдва Пресвятої Богородиці Печерська  Пустинь, чоловічий монастир) 

Архітектурний комплекс Софроніївського монастиря міститься за кілька кілометрів на південь від с. Нова Слобода.  Монастир заснований у               13 ст. Протягом тривалого часу  він вважався  одним з найважливіших духовних центрів  України  і Росії. У XVIII ст. Софроніївська пустинь була настільки відома й популярна, що російська імператриця Єлизавета Петрівна, подорожуючи  у 1744 р. до Києва, навмисно відхилилася від маршруту, аби відвідати цей монастир. Тут вона взяла участь в освяченні новозбудованих споруд.
У 20 ст. більшу частину монастирських  споруд  було зруйновано. З              1999 року монастир почав відроджуватись. Реставровано храм Іллі Пророка, Покровську  надбрамну  церкву і трапезну. Розпочато  відбудову  собору Різдва Пресвятої Богородиці та Успенської церкви.
Збереглося кілька печерних комплексів монастиря . Частина цих печер розчищена, інші ще практично не досліджені. Найстаріші печери фахівці датують XIII-XIV ст. 

м. Суми

Обласний центр області.
Відстань до столиці України м. Києва: автошляхом-359 км.
Виникнення Сум пов’язане з подіями Визвольної війни українського народу середини  XVII ст. Заснували місто у 1655 році переселенці з містечка Ставище, що на Київщині, яких привів сюди   отаман Герасим Кондратьєв. У 1659р. місто стало центром Сумського слобідського козацького полку, а осадчий отаман Герасим Кондратьєв – його першим полковником.
Упродовж XVII-XVIII ст. Суми  - одне з найбільших і найбагатших міст Слобідської України. Серед збережених пам'яток архітектури – унікальні Воскресенська церква, Троїцький та Спасо-Преображенський собори, історичні місця, пов'язані з перебуванням письменників Олександра Олеся, В.Короленка, А.Чехова, О.Купріна, художників В.Маковського, Н.Онацького та багатьох інших видатних людей.  

З містом пов'язані життя і діяльність ''королів'' цукрової промисловості кінця XIX – початку XX ст. – династії Харитоненків. Їхній завод на околиці Сум був найбільшим у Європі і ще до 1990 р. давав 20% всього цукру-рафінаду, що вироблявся в СРСР. 
Сьогодні Суми – сучасне українське місто із значним промисловим, економічним, науковим і культурним потенціалом. Провідними галузями є машинобудування, хімічна та харчова промисловість. 

Суми мають розвинену інфраструктуру спортивних споруд європейського рівня – стадіон „Ювілейний”, критий легкоатлетичний манеж, стадіон для біатлону та інші.

Воскресенська церква

Це є перша мурована будівля Сум. Церква збудована у 1702 році коштом  полковника Сумського слобідського полку Герасима Кондратьєва. Церква збудована  у стильових формах  українського Відродження з формами та деталями московської архітектури кін. 17 ст. У 2000 р. церкву передано релігійній громаді православної церкви Київського патріархату. 
Воскресенська церква належить до найвизначніших  витворів Слобожанської  архітектурної  школи доби Гетьманщини, є пам’яткою архітектури національного значення. 

Спасо - Преображенський собор

Собор перебудовано  протягом 1882-1892 рр коштом  сумського купця,  комерційного радника Дмитра Івановича Суханова за проектом  архітектора Михайла Івановича Ловцова.  Архітектура  собору  витримана   в класичному стилі  з неороманськими і необароковими деталями. Біля основи підбанника,  встановлено чавунні статуї апостолів Петра, Павла і св. Князя Володимира. На дзвіниці встановлено годинник англійського виробництва 1884р. та статуї євангелістів  Луки Матфея, Марка, Іоанна. 
Спасо – Преораженський собор є пам’яткою архітектури національного значення. Головною святинею Спасо- Преображенського собору є чудотворна Корсунська ікона Божої Матері, що називається прозрінною, вона написана на листовому білому залізі, - список з ікони Богоматері, що приніс Князь Володимир в Київ після хрещення Корсуні .

Троїцька церква

Будівництво церкви велось з 1900 по 1914 рр на кошти сумського промисловця і мецената П.І. Харитоненка. Автор проекту – сумський архітектор К.Г. Шольц. У проектуванні інтер’єру брав участь  відомий московський архітектор О.В. Щусєв, а в художньому оформленні його- художники М.В. Нестеров та Г.Г. Невинський. Архітектура церкви витримана у характерному для поч. 20 ст. стилі неокласицизму. Троїцька церква є пам’яткою архітектури національного значення.

смт Недригайлівмісто районного  підпорядкування, центр району.
Відстань до обласного центру: автошляхом -70 км. 
Перші поселенці на території краю з`явились ще в найдавнішому періоді кам`яного віку - палеоліті. Знахідки решток доісторичних тварин у Кулішівці у 1839р., доповнені грубими знаряддями праці, дають змогу говорити про існування якогось мисливського племені, яке близько 10-15 тис. років тому, за часів льодовикового періоду, проживало в цих краях.
На території району знаходиться знаюча кількість поселень пов’язаних з племенами скіфів. Ними було збудоване городище в с. Костянтинів та численні кургани та курганні могильники. 
Під час Великого переселення народів на території району проживали племена, які залишили по собі пам’ятки черняхівської культури.                      У 5 – 7 ст. н. е. (с. Хоружівка) середня течія Сули та її притоки були заселені слов’янськими племенами. Неподалік Недригайлова, поблизу с. Засулля, на правому березі р. Сула розташоване городище часів Київської Русі, вважають, що саме тут знаходилось місто Попаш, яке входило до Переяславського князівства і згадується у літописі XII ст. У центрі                        с. Городище розташовано залишки давньоруської фортеці, яка згадується у літописі під назвою В’яхань під 1147р. та 1149р.

Точних даних, коли було засновано Недригайлів, історія не зберегла. Відомо, що вперше Недригайлів був зафіксований на географічних картах            І. Данкерта складених у 1632-1636рр.

Найстарішим населеним пунктом району є фактично село Коровинці, оскільки воно згадується ще в Іпатіївському літописі в кінці ХІ століття.
Серед пам’яток архітектури району  викликає інтерес садибний комплекс, який належав князю Б. Щербатому, Хоружівське  колишнє сільське двокласне училище (1913р), нині середня школа, у якій навчався Президент України  В.А. Ющенко, початкове народне училище у Тернах, храм Андрія Первозванного у с. Хоружівка.  
Серед видатних людей  краю можна згадати багато славних імен: уродженець с. Курмани, фізик, один із засновників сучасної акустики, академік АН СРСР, Герой Соціалістичної Праці Микола Миколайович Андрєєв; поет, прозаїк, сатирик і публіцист з с. Городище Пилип Йосипович Капельгородський; поет Іван Іванович Чумаченко, поет, перекладач, літературний критик  Дмитро Григорович Білоус, доктор філософських наук Михайло Григорович Осадчий - уродженці  с. Курмани,  митці з Хоружівки - поет, прозаїк, заслужений діяч мистецтв України Олекса Якович Ющенко та художник, член Спілки народних майстрів України Нестор Митрофанович Кізенко; народний артист СРСР Анатолій Юрійович Мокренко з с.Терни; письменник Іван Микитович Власенко з Недригайлова; поет і письменник з с.Тимченки Микола Семенович Грищенко; доктори історичних наук Анатолій Петрович та Віктор Петрович Коцури с.Сакуниха; головний редактор газети "Україна молода" Михайло Іванович Дорошенко з Хоружівки, і, звичайно, найвідоміші наші земляки - Президент України Віктор Андрійович Ющенко та народний депутат України Петро Андрійович Ющенко.  

Роменський район 

с. Пустовійтівка
 

За переказами назва села походить від прізвища козака Пустовійта, який заснував тут перше поселення. За іншою легендою населення села від самого початку складалося переважно з козаків на чолі з сільським отаманом. Тут мешкало лише кілька родин селян, які навіть не мали свого старшого війта і були приписані до сусіднього поселення, де переважали селяни. Тому село і отримало свою назву від того, що посада війта була пуста, або відсутня, звідси – Пустовійтівка.  Недалеко від Пустовійтівки, на хуторі Гетьманка народився Петро Іванович Калнишевський – останній отаман Запорізької Січі - людина, що відзначилася своєю військовою доблестю, була мудрим дипломатом і політиком.

Ромни -  місто обласного підпорядкування, центр району
Відстань до обласного центру: автошляхом – 100 км.
Вперше Ромни згадуються у „Повчанні” Володимира Мономаха, записаному  під 1096 р.    у Лаврентіївському  літописі.
У 1239 р. місто було повністю  зруйноване  монголо- татарами.  Відродилось з руїн до 16 ст. Важливе стратегічне значення  міста, мужність його мешканців знайшли своє відображення в старовинному гербі міста – хрест на зеленому фоні, що означало стояти  проти ворога до самої смерті. Впродовж 18-19 ст. важливу роль у розвитку міста відігравали ярмарки, особливо Іллінський. Це був найбільший ярмарок на Лівобережній Україні На Іллінському ярмарку побували  відомий актор М.С. Щепкін, майбутній декабрист С.Г. Волконський. Двічі на Роменщині побував Т.Г. Шевченко.

З містом пов’язані імена видатних  діячів культури : С.Й. Шкурата, І.П. Кавалерідзе, Г.П. Затеркевич- Карпинської. Великий вклад  в українську  і світову науку внесли уродженці  міста академіки А.Ф.  Йоффе, С.П. Тимошенко, О.О. Борисяк та ін.

Ромни – один  з провідних  центрів Сумщини. Паперорізальні машини, нафтогазове устаткування, гардинно – тюлеве полотно та інша продукція роменських підприємств широко відома на Україні.

Про історію міста  свідчать численні архітектурні ансамблі – Святодухівський собор, Вознесенська церква, будівлі колишнього реального  та духовного училищ, жіночої гімназії, богодільні, земської лікарні. 


Вознесенська церква

Церкву збудовано у 1797 році. Церква кругла в плані, тридільна, трибанна, з коловою галереєю. Витримана  у стилістиці високого класицизму. Церква належить до унікальних споруд української архітектури 18-19 ст., є пам’яткою архітектури національного значення.

Комплекс повітового шпиталю

Комплекс повітового шпиталю, який тодішньою офіційною мовою називався „ Богоугодним заведением” збудовано  протягом 1822-1826рр за проектом полтавського архітектора М.А. Амвросімова. Лікарня з притулком , розрахована  на 120 чол., була присвячена  пам’яті покійного російського імператора Олександра і називалась Олександрівською лікарнею. Всі споруди вирішені у стилістиці класицизму.

 

strongnbsp; комерційного радника Дмитра Івановича Суханова за проектом/em